Мешканці Ізмаїла - він ізмаїлець, вона ізмаїлка
Мовний лікнеп: як звуть жительок Ізмаїла насправді?
У
дискусіях про правильне найменування жителів українських міст
(катойконімів) часто виникають суперечки. Довгий час під впливом мовних
кальок та радянських словникових маркерів у вжиток активно
впроваджувалися штучні суфікси. Один із яскравих прикладів — спроба
називати мешканців Ізмаїла «ізмаїльчанами» та «ізмаїльчанками».
Проте з погляду академічної мовної норми, традиції та законів українського словотвору, єдина правильна назва жінки тут — ізмаїлка. Чому це так, пояснюють чіткі мовознавчі правила.
1. Логіка словотвірного ланцюжка
В
українській мові утворення назв жительок безпосередньо залежить від
форми чоловічого роду. Відомий мовознавець, професор Олександр Пономарів
завжди наголошував на тому, що суфікс -чан(и) для Ізмаїла є неприродним і неоковирним. Правильна форма чоловічого роду в однині — ізмаїлець (у множині — ізмаїльці).
За законами українського мовознавства, якщо назва чоловіка закінчується на суфікс -ець, то відповідна жіноча форма утворюється за допомогою додавання суфікса -к(а):
- ізмаїлець + ка = ізмаїлка (при цьому суфікс -ець відсікається).
Цей механізм є системним і природним для нашої мови. Ми бачимо його на багатьох інших прикладах:
- полтавець — полтавка
- чернівчанин (через -чан-, бо від Чернівці) — але чернівчанка
- канівець — канівка
- корець — корчанка (або кореччина — залежно від історичних чергувань), але для Ізмаїла базою є саме ізмаїлець.
