Не загубити голос свого краю: як ізмаїлка відкриває українську культуру заново

У школі Надію Лапшину називали Берегинею – таке прізвисько закріпилося через дівоче прізвище – Бережинська. Згодом вона присвятила багато років збереженню української народної пісні: керувала ансамблем «Берегиня», співала у складі «Придунав’я», представляла Україну на фестивалях у Румунії та Болгарії, де здобувала Гран-прі.

Наразі жінка очолює центр дозвілля «Портовик» в Ізмаїлі. З початком повномасштабної війни тут облаштували гуманітарний осередок, де приймають і розподіляють допомогу, підтримують переселенців, організовують заходи та психологічну підтримку для дітей.

Про народні традиції, які важливо передавати наступним поколінням, любов до української пісні та мрію створити центр народної творчості.

Між «Портовиком» і сценою

Коли Надія очолила «Портовик», перед нею постало чимало організаційних завдань. А з початком повномасштабної війни робота закладу суттєво змінилася. Окрім звичних культурних заходів, тут почали приймати й розподіляти допомогу, підтримувати переселенців та людей, які потребували особливої уваги.

Зараз у закладі працюють представники Червоного Хреста, проводять заходи для дітей, організовують психологічну підтримку, допомагають внутрішньо переміщеним людям. Діє рада ветеранів праці, приймають одяг та інші необхідні речі.

Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія» — це спецоперація та елемент гібридної війни Росії проти України

Останнім часом в групу Ізмаїл-онлайн надходить багато скарг на дописи в яких критику та засудження так званих «Бессарабії» та «бессарабських болгар» називають "провокаціями з метою розпалення міжнаціональної ворожнечі". Також критикують наших адмінів, і навіть погрожують їм за "дискредитацію місцевих болгар" і за "спроби посварити Україну з Болгарією".

Шо означає російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія» кожен може особисто дізнатися поставивши це питання в пошуковиках або в ШІ.

Ми даємо лише короткий огляд цієї тематики, який є консолідованою позицією наших адмінів і модераторів.

* * *

Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія» — це спецоперація та елемент гібридної війни Росії проти України, спрямована на дестабілізацію ситуації на півдні Одещини (в регіоні Буджак) та створення маріонеткового утворення.

На початку 2000-х росія розпочала проєкт «русский міръ». Зокрема президент Путін почав активно використовувати цей термін у публічних виступах, перетворивши його на елемент офіційної риторики. У червні 2007 Путін підписав Указ № 796 «О создании фонда "Русский мир", яким було офіційно створено державну структуру (за участю МЗС та Міносвіти РФ) для просування цієї ідеології за кордоном. Патріарх РПЦ Кирил (Гундяєв) інтегрував концепцію «русского міра» в релігійну доктрину, оголосивши її цивілізаційним стержнем РПЦ МП.

Європа не може замінити США у забезпеченні України супутниковими розвідданими

Українська влада підозрює США у навмисному відключенні систем попередження про російські ракетні атаки та уповільнення роботи Starlink після того, як Дональд Трамп пішов на дизельну угоду з Володимиром Путіним.  

У Вашингтоні це заперечують. Країни Європи засудили дії Трампа та підтримали Україну, але їх військово-космічні можливості обмежені. Європа добре допомагає ЗСУ у наступальних діях – відстежує за допомогою супутників російські війська та військові об'єкти, щоб по них можна було завдавати дальніх ударів. 

 США ж практично незамінні в оборонній сфері – там, де Україна зараз має особливі проблеми через удари по містах балістичними ракетами та реактивними донами.  

Жодна країна, крім США, не може забезпечити практично безперервну супутникову зйомку на всій території Європи.  

Здатність робити це є основою системи раннього попередження США про ракетні загрози, що виходять з будь-якої точки Землі, зазначає Bloomberg, і ця інформація особливо цінна для українців.

Мигдаль у Буджаку росте краще, ніж в Іспанії: селекціонер Володимир Балабан розкрив секрети прибуткового бізнесу

Глобальне потепління стрімко змінює аграрну карту світу, і Україна не є винятком. Південь Одеської області дедалі виразніше переходить у зону сухого субтропічного клімату.

Традиційне вирощування зернових культур у цьому регіоні стає дедалі ризикованішим та менш рентабельним через регулярні посухи. У пошуках високомаржинальних альтернатив українські аграрії звернули увагу на горіхоплідні культури. І, як виявилося, клімат та ґрунти Бессарабії ідеально підходять для промислового вирощування мигдалю. Аграрій, селекціонер та керівник розплідника мигдалю з Придунав'я Володимир Балабан займається розведенням цієї культури вже багато років. Про переваги вирощування та сорти власної селекції він розповів журналістам. 

Одному з садів Володимира, який зростає біля Ізмаїлу у селі Матроска на трьох гектарах, вже дев’ять років. Мигдаль в ньому був висаджений по схемі чотири на шість без зрошення. А в цьому році, через брак робітників, ні грунт, ні міжряддя не дискувалися та навіть не обприскувалися, але отриманим врожаєм аграрій задоволений.

Аграрій, селекціонер та керівник розплідника мигдалю з Придунав'я Володимир Балабан

В цьому саду зростають старі та перевірені українські та молдавські сорти мигдалю, такі як «Первісток Храмова», «Ріхтер», «Метеор», «Вікторія».

Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія»: коли і де він почався і в якому стані перебуває зараз

Від інформаційного конструювання окремої регіональної ідентичності до спроби створити маріонеткову «народну республіку». Як Кремль намагався використати південь Одещини для дестабілізації України, чому цей сценарій провалився і як його ідеологічна складова продовжує жити в умовах повномасштабної війни.

Російська агресія проти України ніколи не обмежувалася лише військовими операціями. Паралельно з окупацією територій Москва систематично створювала й підтримувала політичні, інформаційні та псевдоісторичні конструкції, покликані поставити під сумнів український суверенітет, розколоти суспільство та підготувати ідеологічне виправдання для подальшого втручання.

Читайте також: Російський проєкт «Бессарабія»

«ДНР», «ЛНР», «Новоросія», «Республіка Крим» та «Бессарабська народна республіка» — різні за масштабом і способом реалізації, але споріднені за своєю політичною логікою проєкти. Їх об'єднує спроба представити частини суверенної України як нібито окремі політичні утворення, що мають власні інтереси, відмінні від інтересів української держави, а отже, начебто можуть бути виведені з-під її юрисдикції.

У цій системі особливе місце посідає проєкт «Бессарабія», спрямований на південь Одеської області — багатонаціональний регіон із власною складною історією, який російські політтехнологи намагалися перетворити на плацдарм для сепаратистського експерименту.

Його історія демонструє, як географічна назва може ставати інструментом політичного конструювання, як історичні маніпуляції використовуються для виправдання територіальних претензій і чому провал конкретної сепаратистської операції ще не означає зникнення її ідеологічного підґрунтя.

Російський проєкт «Бессарабія» має за мету дестабілізувати Буджак

 

Російський проєкт «Бессарабія» - має за мету дестабілізувати Буджак та підірвати територіальну цілісність України, розпалити національну ворожнечу, викреслити українську складову історії цього краю.

Російський гібридний проєкт «Бессарабія» (або так звана «Народна рада Бессарабії»), що активно просувався спецслужбами РФ у 2014–2015 роках, мав на меті дестабілізацію українського Буджака, підрив територіальної цілісності України та створення передумов для проголошення чергової маріонеткової «республіки».

Кремль досі намагається використати складний етнічний склад регіону, штучно розпалюючи міжнаціональну ворожнечу та поширюючи пропагандистські міфи для витіснення українського історичного контексту.

Ключові цілі та методи російського проєкту "Бессарабія"

Штучний сепаратизм: Головним завданням було створення ілюзії «національно-визвольного руху» серед численних етнічних громад регіону (болгар, гагаузів, молдован, росіян) та відокремлення південних районів Одеської області від України.

Маніпуляція історією: Російська пропаганда досі намагається повністю викреслити українську складову з минулого Буджака, представляючи регіон виключно як «ісконно руssкую» або суто автономну територію, що історично не пов'язана з Києвом.

Інформаційна війна та диверсії: Спроба заснування «Народної ради Бессарабії» у квітні 2015 року супроводжувалася потужними медіа-впливами, фінансуванням проросійських активістів і підготовкою силового сценарію (включаючи підриви мостів через Дністровський лиман та Дунай для ізоляції регіону).

Завдяки вчасним діям Служби безпеки України та патріотичних місцевих мешканців цей сепаратистський заколот було ліквідовано. Втім Кремль не припиняє спроб створити новий фронт на півдні Одещини, з метою дестабілізувати Буджак та підірвати територіальну цілісність України, розпалити національну ворожнечу, викреслити українську складову історії цього краю.

Імперська назва як інструмент маніпуляції

Важливо розуміти, що російський проєкт «Бессарабія» працював не лише з політикою, а й з історичною пам’яттю. Використання назви «Бессарабія» замість історичної назви Буджак дозволяло створювати в інформаційному просторі образ нібито окремого «історичного регіону» з власними політичними претензіями та правом на особливий статус.

Ця підміна понять має глибоке імперське коріння: Російська імперія почала офіційно використовувати назву «Бессарабська область» після захоплення у 1812 році частини земель Молдавського князівства, а вже згодом ця назва стала інструментом імперської картографії та історичної політики. Тому сьогодні важливо не дозволяти російській пропаганді перетворювати нав’язану імперією назву на аргумент для заперечення української історії Буджака.

Росія намагається захоплювати території не лише танками — вона спочатку намагається захопити їхню історію, назви та пам’ять. Саме тому боротьба за історичну правду про Буджак — це також боротьба за його українське майбутнє.

Читайте також:  "Бесарабська народна республіка" почала війну проти України і відкрила фронт

Чому мешканка Ізмаїла — це ізмаїлка

Мешканці Ізмаїла - він ізмаїлець, вона ізмаїлка

 

 

Мовний лікнеп: як звуть жительок Ізмаїла насправді?

 

У дискусіях про правильне найменування жителів українських міст (катойконімів) часто виникають суперечки. Довгий час під впливом мовних кальок та радянських словникових маркерів у вжиток активно впроваджувалися штучні суфікси. Один із яскравих прикладів — спроба називати мешканців Ізмаїла «ізмаїльчанами» та «ізмаїльчанками».

Проте з погляду академічної мовної норми, традиції та законів українського словотвору, єдина правильна назва жінки тут — ізмаїлка. Чому це так, пояснюють чіткі мовознавчі правила.

 

1. Логіка словотвірного ланцюжка

В українській мові утворення назв жительок безпосередньо залежить від форми чоловічого роду. Відомий мовознавець, професор Олександр Пономарів завжди наголошував на тому, що суфікс -чан(и) для Ізмаїла є неприродним і неоковирним. Правильна форма чоловічого роду в однині — ізмаїлець (у множині — ізмаїльці).

За законами українського мовознавства, якщо назва чоловіка закінчується на суфікс -ець, то відповідна жіноча форма утворюється за допомогою додавання суфікса -к(а):

• ізмаїлець + ка = ізмаїлка (при цьому суфікс -ець відсікається).

 

Цей механізм є системним і природним для нашої мови. Ми бачимо його на багатьох інших прикладах:

• полтавець — полтавка
• чернівчанин (через -чан-, бо від Чернівці) — але чернівчанка
• канівець — канівка
• корець — корчанка (або кореччина — залежно від історичних чергувань), але для Ізмаїла базою є саме ізмаїлець.